Головна » Статті » Мої статті

Криза трьох років

Криза 3-х років

 

Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розвитку дитини трирічного віку – усвідомлення себе як окремої істоти, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це стає причиною нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність і незалежність, протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

Дорослий має памʼятати про те, що дорослим є саме він, і досвіду в нього значно більше, ніж у трирічного малюка! А тому і батькам, і педагогам належить розуміти всі зміни, що відбуваються з дитиною, і терпляче ставитися до можливих негативних проявів її поведінки.

З огляду на це на етапі кризи трьох років батькам малюка варто:

-  стати гнучкішими і терплячішими, розширити права і обовʼязки дитини;

-   дозволити малюкові бути самостійним – не втручатися (за можливості) у його справи, якщо він не просить. Наприклад, дочка, пихкаючи, натягує кофтинку, батьки одразу намагаються їй допомогти. Але вона не оцінить такого прагнення батьків, найвірогідніше навіть з лементом чинитиме опір замахові на свою свободу;

-   підтримати і оцінити дитячі зусилля і прояви самостійності;

-   памʼятати, що дитина може перевіряти по декілька разів на день _ чи дійсно те, що було заборонено вранці, забороняють і у вечері. Батьки мають проявить твердість. проте памʼятати, що заборон не має бути багато. Необхідно установити чіткі межі та правила – не можна тікати на вулиці від мами, чіпати гарячу плиту тощо. Цієї лінії поведінки повинні дотримуватися всі члени сім’ї, які живуть разом з дитиною;

-  зважати на свою поведінку, адже дитина наслідує поведінку найрідніших людей, тому батькам необхідно стежити за собою. Якщо мама надмірно емоційна, вередлива, то донька, найвірогідніше, буде такою самою; якщо батько, прийшовши з собою, свої речі залишає абиде, то йому перш ніж лаяти малюка за його неохайність і неорганізованість, варто спробувати змінити власні звички;

-  переключати увагу малюка при його спалахах упертості, гніву на будь-що нейтральне, проте це переключення має бути активним: «Давай зробимо …»;

-  відкладати розмову, якщо малюк злиться, у нього істерика, на час, коли він заспокоїться. Адже під час істерики марно пояснювати, що так робити недобре. Поки ж його треба взяти за руку і відвести в спокійне безлюдне місце;

-      розмовляти з малюком варто на рівних,

як з людиною, думка якої вам дійсно цікава;

-      ЛЮБИТИ дитину і показувати їй,

що вона дорога навіть

заплакана,

капризна,

уперта.

Категорія: Мої статті | Додав: гуртова (19.11.2012)
Переглядів: 426 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0